Діти та підлітки часто зіштовхуються з сильними враженнями у новинах, соціальних мережах і розмовах, які вони чують. Вони не лише чують, а й бачать жахливі кадри й трагічні історії, що легко можуть породити страх і невпевненість. Думки про те, що сталося, і хвилювання щодо того, що може трапитись із ними чи їхніми близькими, роблять дітей тривожними та наляканими. Важливо також пам’ятати, що у дітей багата уява, і те, чого вони не розуміють, викликає у них додаткову тривогу. Також, коли діти не отримують відповідей на свої запитання, вони часто додумують їх самостійно. І, як правило, ці відповіді та думки значно катастрофічніші, ніж сама дійсність.
Як батьки чи опікуни, ви відіграєте ключову роль у тому, щоб допомогти дитині впоратися з усією цією інформацією так, аби вона не стала для неї надто важкою чи навіть травматичною. Ви можете допомогти дитині висловити свої думки та почуття словами, підтримати її в розумінні та переживанні подій.
Бути поруч, проявляти розуміння й забезпечувати відчуття безпеки — надзвичайно важливо, щоб дитина змогла заспокоїтися й впоратися зі складною ситуацією.
Багато батьків не знають, як говорити з дітьми про страшні події. Тому ми підготували кілька порад про те, як дорослим краще розмовляти з дітьми про те, що лякає:
Боятися — це нормально.
Діти повинні знати, що відчувати тривогу, страх чи занепокоєння під час незвичних або страшних подій — цілком нормально. Поясніть їм, що такі сильні почуття не є небезпечними, дозволяйте їм плакати, проявляти, що вони налякані. Не поспішайте одразу заспокоювати дитину. Коли дорослі з розумінням та відкритістю ставляться до переживань дітей, їм легше висловлювати свої думки та ділитися тим, що на серці. Це також допомагає уникнути накопичення страху всередині.
Наведіть приклади власних почуттів, наприклад: «Я теж відчуваю тривогу, коли чую такі новини». «Мені теж буває страшно, коли я про це думаю». Так ви покажете, що у всіх бувають тривожні почуття, і що говорити про них — нормально та безпечно.
Водночас поясніть, що є різні способи впоратися з тривогою та страхом: поговорити й розібратися в страхах — що саме лякає; зробити щось приємне; погуляти, пограти, помалювати, зробити перерву від потоку новин.
Слухайте.
Уміння слухати — одне з найважливіших завдань дорослих у подібних ситуаціях. Сядьте поруч із дитиною, подивіться їй в очі й покажіть, що у вас є для неї час. Запитайте, що вона вже знає про події, що її хвилює, що вона думає з приводу того, що сталося. Пам’ятайте, діти часто знають більше, ніж ми думаємо, але можуть щось не розуміти або не бачити зв’язків.
Відповідайте на ті питання, які дійсно ставить дитина, а не лише на ті, які здаються вам важливими. Дайте дитині простір для власних думок, ставте відкриті, «шанобливо-цікаві» запитання. Так ви зможете з’ясувати, що саме тривожить дитину і що їй насправді цікаво. Наприклад: «Що ти відчуваєш, коли чуєш про це?» або «Є щось, що здається тобі особливо страшним?»
Питайте.
Якщо ви помічаєте, що дитина хвилюється або закривається в собі, корисно дізнатися, що її непокоїть.
Деякі діти мовчать про те, що їх хвилює, бо не можуть підібрати слова або не хочуть обтяжувати дорослих. Обережно запитайте, чи не бачила вона або не чула чогось, що її налякало, чи має якісь запитання. Так ви зможете допомогти дитині позбутися непорозумінь або страхів, викликаних неправильною інформацією. Поясніть, що нормально, коли в голові багато думок, і що вона завжди може звернутися до вас, якщо щось не зрозуміло або тривожить — навіть пізніше, не відразу.
Будьте чесними та відкритими.
Відкрито обговорюйте з дитиною те, що сталося — фантазії можуть бути страшнішими за реальність. Ви можете допомогти дитині розібратися в ситуації, даючи їй факти й знання, що зменшить непотрібний страх і плутанину. Діти швидко помічають, якщо дорослі щось приховують або відповідають ухильно.
Тому відкрито говоріть про те, що сталося, але надавайте факти, адаптовані до віку та рівня зрілості дитини. Дітям потрібна чітка й достовірна інформація, що відповідає їхньому віку й рівню розвитку, і викладена зрозумілою для них мовою. Намагайтеся говорити мовою дитини. Але не перевантажуйте подробицями, говоріть чітко й конкретно, щоб дитина могла зрозуміти ситуацію. Не драматизуйте, пояснюйте спокійно, рівним і впевненим голосом.
Давайте дитині можливість ставити найрізноманітніші запитання, і не бійтеся сказати «я не знаю», якщо не маєте відповіді. Не обов’язково завжди мати готові відповіді. Ви можете сказати, що вам потрібно час, щоб знайти достовірну інформацію. Вже тим, що слухаєте й проявляєте інтерес, ви показуєте, що ставитеся до дитини серйозно й з довірою. Ви створюєте у неї відчуття безпеки й даєте простір для роздумів.
Можливо, ваша дитина захоче подивитися чи послухати новини — будьте поруч і обговорюйте побачене разом. Пояснюйте складні слова чи зображення, допомагайте дитині все зрозуміти.
Будьте відкриті й щодо власних почуттів, не перевантажуючи дитину. Наприклад: «Мені теж сумно й тривожно, але ми в безпеці у себе вдома». Виявляючи відкритість у власних думках і почуттях, ви допомагаєте дитині усвідомити свої емоції й навчитися виражати їх словами. Так ви дасте дитині і розуміння, і відчуття захищеності.
Робіть перерви від новин та інформації.
Ми всі піддаємося потоку інформації про те, що відбувається, незалежно від віку. Не забувайте робити перерви від соціальних мереж і новин на радіо, телебаченні чи в інтернеті. Коли з’являється багато вільного часу і йде шквал новин, легко зациклитися на негативі, особливо якщо людина сама. Легко можуть з’явитися важкі думки й переживання.
Вигадуйте заняття, які відволікають від негативу й допомагають налаштуватися на позитив. Встановлюйте межі, скільки часу ви самі стежите за подіями, закликайте дитину робити перерви в соцмережах. Пояснюйте, що не обов’язково знати про все, і що важливо займатися приємними справами разом, щоб відволіктися й отримати позитивні емоції. Проводьте час на природі, гуляйте, грайте або займайтеся тим, що подобається дитині, зробіть щось корисне. Це допоможе і дітям, і дорослим опрацювати враження й перемкнути думки. Пам’ятайте, що фізична активність та спілкування — це справжні ліки для душі й тіла.
Дайте дитині також знати, що вона завжди може поговорити й з іншими дорослими, якщо у неї виникнуть тривожні питання. Скажіть, що вона завжди може звернутися до медсестри у школі, вчителя чи інших дорослих, яким вона довіряє. Головне — щоб вона не почувалася наодинці зі своїми тривогами.
Звертайтеся до нас на Лінію консультування, і ми постараємося відповісти на ваші питання, які допоможуть саме вам і вашій дитині. Інформацію про години роботи Лінії консультування знайдете на сайті організації Voksne for Barn та сторінках Лінії консультування у Facebook й Instagram.